Критичні явища пароутворення та розшарування у просторово неоднорідних системах
д.ф.-м.н.

У дисертаційній роботі оптичними методами молекулярного розсіяння світла та рефрактометричним; методами пропускання та розсіяння теплових нейтронів проведені дослідження критичних явищ пароутворення та розшарування у просторово неоднорідних системах.
У рамках флуктуаційної теорії фазових переходів та рівняння Ван-дер-Ваальса вдосконалена модель критичного стану речовини як газу флуктуацій параметра порядку, запропоноване розширене рівняння стану такої системи.
На основі порівняння експериментальних даних P-V-T-вимірювань з даними гравітаційного ефекту показано, що величина градієнтів тиску змінюється у межах величин 102¸1 та залежить від лінійних розмірів системи, що підтверджуються прямими вимірами тиску у неоднорідних системах за допомогою мікроплавневого датчика тиску поблизу критичної точки.
На основі флуктуаційної теорії фазових переходів досліджені немонотонні польові та температурні залежності теплоємності неоднорідної речовини в полі гравітації Землі, що підтверджується експериментальними дослідженнями теплоємності неоднорідної речовини.
Методом малокутового розсіяння нейтронів та рефрактометричним методом показано, що додавання іонів у молекулярний розчин приводить до збільшення радіуса кореляції, осмотичної стисливості речовини, впливає на параметри рівняння стану речовини та коефіцієнт об’ємного розширення системи.
Ключові слова: критична точка, гравітаційний ефект, явища пароутворення, явища розшарування, розсіяння світла, пропускання повільних нейтронів, рефрактометрія.