Асиметрія критичної поведінки рідинних систем.
д.ф.-м.н.

У дисертаційній роботі розвинута теорія опису ефектів асиметрії критичної поведінки рідинних систем на основі концепції глобального ізоморфізма з моделлю Ізинга (граткового газа). Отримано пояснення ряда відомих емпіричних фактів теорії рідин (прямолінійний діаметр, Зено лінія, кубічна форма купола бінодалі) як наслідків наявності однозначної відповідності між флюїдними станами простої рідини і граткового газу. На цій основі отриманий зв’язок термодинамічних потенціалів, координат критичних точок таких систем. Розроблена непертурбативна процедура побудови канонічної форми ефективного гамільтоніана. Проаналізована структура ведучих сингулярних доданків в діаметр густини та ентропії. Показана наявність -сингулярності в діаметрі густини. На основі врахування поляризаційних ефектів обумовлених аномальними флуктуаціями густини, дано пояснення ряду особливостей критичної поведінки рідких систем з кулонівською компонентою (розчини електролітів, іонні рідини). Зокрема дано пояснення аномальному зменшенню флуктуаційної області при наявності кулонівської компоненти і чутливості іонизаційної рівноваги по відношенню до зміни густини. Пояснюється факт аномально високої чутливості координат критичної точки розчинника при додаванні електроліту. Запропоновано вирішення проблеми розміру Б’єррума для іонної пари.
Ключові слова: асиметрія кривої співіснування, закон прямолінійного діаметру, Зено лінія, глобальний ізоморфізм, модель Ізинга, канонічна форма гамільтоніана, ізоморфні змінні, димерізація, леннард-джонсівські флюїди, розчини електролітів, іонні рідини.