Незабутні постаті

Романчук Павло Родіонович

12.04.2012

(11.03.1921-22.06.2008)
П.Р. Романчук народився 11 березня 1921 р. на хуторі Гринів Роменського р-ну Сумської обл.

Батько, Романчук Родіон Іванович (1888-1974) та мати Ірина Григорівна (1891-1962) були селянами. Крім Павла мали ще двоє дітей – Івана 1914 р. народження та Миколу 1919 р. народження. У 1930 р. батька було репресовано і заслано до Архангельської обл. Землю і майно сім’ї було конфісковано, мати подалась на заробітки в м. Ромни, а брат Іван – на північ. У 1929 р. Павло пішов у початкову школу на хуторі Гринів, де жив у хрещеної матері. Після повернення батька із заслання у 1933 р. сім’я жила у м. Ромнах і після закінчення 8-го класу Павло перейшов вчитися у Ромни до СШ №3. У 1939 р. закінчив 10-й клас і поступив до Херсонського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Провчився лише місяць і був призваний до лав Червоної Армії.
Розпочав службу рядовим 17-го окремого стрілецького батальйону в м. Можайську Московської обл. У листопаді 1940 р. після навчання йому було присвоєно звання командира відділення і переведено на службу у м. Ржев Калінінської обл., де його і застала війна. У серпні 1941 р. отримав перше поранення, після лікування був направлений на навчання у Друге Київське військове училище ім. М.В. Фрунзе, що знаходилось у м. Розбойщино Саратовської обл., яке закінчив на відмінно у 1942 р. і одержав військове звання лейтенанта.
Після закінчення училища служить командиром вимірювально-пристрілкового взводу артилерійської дивізії під Старою Русою, трохи пізніше начальником розвідки дивізіону цієї ж дивізії. У січні 1943 р. Північно-Західний фронт, у складі якого була 254-а дивізія, направлено на з’єднання з Волховським фронтом для оточення 16-ї німецької армії (Дем’янівський котел). На початку лютого П.Р. Романчук був тяжко поранений та контужений. Після одужання у травні 1943 р. був направлений на передній край Північно-Західного фронту (знову під Стару Русу) та призначений начальником розвідки бригади. Згодом повернувся у свою 254-у дивізію, яка формувалася у районі м. Бологоє, на посаду начальника розвідки дивізіону. У складі дивізії був направлений на Степовий фронт у район Воронежу (другий ешелон Курської битви).
Після розгрому німецьких загарбників на Курській Дузі відбулася передислокація військ і Степовий фронт направляють на визволення України. Брав участь у боях за звільнення Полтавщини (Зіньків, Гоголеве тощо). В серпні 1943 р. П.Р. Романчуку присвоєно звання старшого лейтенанта. За успішне виконання завдань нагороджено орденом Червона Зірка. На початку жовтня 254-а дивізія форсувала Дніпро і зайняла плацдарм на його правому березі між Каневом та Черкасами в районі села Хрещатик. У бою за утримання плацдарму П.Р. Романчук залишився з двома радистами в оточенні на передовому спостережному пункті. Тяжко поранений у голову та руку, протягом 7 годин відбивав ворожі атаки. Внаслідок поранення не міг говорити і віддавав розпорядження письмово. У критичний момент бою викликав вогонь на себе. За цей бій П.Р. Романчук отримав звання Героя Радянського Союзу.
Після закінчення війни поступає на перший курс фізико-математичного ф-ту заочного відділення Черкаського педагогічного ін-ту. Після закінчення першого курсу у серпні 1946 р. поступає на другий курс фізичного ф-ту Київського державного ун-ту. Після закінчення ун-ту в 1950 р. працює викладачем фізики Золотоніського педагогічного училища, Кременецького та Чернігівського педагогічних інститутів. У 1957 р. стає аспірантом кафедри астрономії Київського держуніверситету і після її закінчення в 1960 р. отримує призначення на роботу в Астрономічну обсерваторію ун-ту, де працює на посаді старшого наукового співробітника. Через поганий стан здоров’я весною 1963 р. залишає роботу в обсерваторії, короткий час працює інспектором Міськвно у м. Золотоноші, а з вересня 1963 р. зараховується за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри експериментальної фізики фізичного ф-ту Київського ун-ту. У 1966 р. П.Р. Романчук захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук “До питання про природу сонячної активності”, з 1967 р. стає доцентом кафедри експериментальної фізики, а з 1972 р. доцентом кафедри астрономії і призначається директором Астрономічної обсерваторії.
Після захисту дисертації П.Р. Романчук прагне до розширення кола наукових досліджень з сонячної активності та сонячно-земних зв’язків у Київському ун-ті. У 1969 р. за його ініціативи за рішенням Державного Комітету з науки і техніки СРСР (№ 314 від 15.07.1969 р.) університет отримує додаткове фінансування робіт з прогнозування сонячної активності. Протягом наступних років Астрономічна обсерваторія отримує додаткові асигнування за урядовими постановами (чотири теми за постановами ДКНТ та Ради Міністрів України) для розвитку цього наукового напрямку. В обсерваторію були прийнято більше 20 молодих співробітників, багато з них продовжують ці дослідження і сьогодні.
Протягом 15 років, коли П.Р. Романчук займає посаду директора, Астрономічна обсерваторія стає провідним центром в Радянському Союзі з досліджень закономірностей сонячної циклічності та сонячно-земних зв’язків. В обсерваторії розвиваються нові наукові напрями – теоретичні дослідження сонячних магнітних полів та експериментальні роботи, пов’язані з придбанням магнітографа; дослідження змін у атмосфері Сонця перед спалахами, під час спалахів та після них; дослідження сонячно-земних зв’язків.
Іншим важливим результатом діяльності П.Р. Романчука стало зміцнення матеріальної бази обсерваторії. Крім придбання магнітографа, здійснено модернізацію горизонтального сонячного телескопа; придбано АЦУ-26, апаратуру для телевізійних спостережень метеорів та обчислювальну техніку; спільно з ГАО НАН України виготовлено меридіанне коло аксіального типу; збудовано спостережну базу обсерваторії в с. Пилиповичі.
Під керівництвом П.Р. Романчука розроблено методи прогнозування сонячної активності для потреб народного господарства та фундаментальної науки, на основі яких Астрономічна обсерваторія брала участь у забезпеченні космічних польотів. Спостереження Сонця та прогнози сонячної активності надсилалися в Наукову Раду “Сонце-Земля”, Інститут прикладної геофізики Держкомгідромету СРСР, Кримську астрофізичну обсерваторію. Згідно з рішенням Бюро Ради з проблеми “Сонячно-атмосферні зв’язки в прогнозах погоди і клімату” від 15 травня 1975 р. Астрономічна обсерваторія стає головною установою по прогнозуванню сонячної активності.
Поряд з визнанням робіт школи П.Р. Романчука в Радянському Союзі, приходить визнання цих робіт серед закордонних фахівців. У 1976 р. в Астрономічній обсерваторії Київського ун-ту відбувається важлива подія – нарада радянських і американських спеціалістів з обговорення питань прогнозування сонячної активності, можливих фізичних механізмів зв’язків “сонячна активність – нижня атмосфера”, обміну і використання сонячної і геофізичної інформації.
За час роботи в університеті П.Р. Романчук опублікував більше 100 наукових праць, підготував декілька кандидатів наук. У 2003 р. він залишив роботу в Астрономічній обсерваторії, але не залишив своєї улюбленої справи, пов’язаної з розгадуванням таємниць сонячної активності та її впливу на наше життя.
Герой Радянського Союзу П.Р. Романчук нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, Вітчизняної Війни І ступеня, Богдана Хмельницького, медаллю “За перемогу над Німеччиною”, медаллю Жукова та ін., а також Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (Указ від 3 вересня 1984 р.).

Оставить комментарий:

Имя:
Email:
Сайт:
Комментарий:

(Spamcheck Enabled)